Olexandr Bukatyuk

…лиш ніч
А є лиш ніч. Ні просвітку, ні ранку,-
лише ця ніч триваліша безмежь.
І слово вже не влазить у горлянку,
бо вже й нікого з снів не позовеш,
бо вже і перемріялось, і переснилось,
і за зорею вже ніхто не жде.
Як дивно, що ще серце не спинилось.
І не кажіть, що – дуже й молоде,
бо вже, здається, штурхане віками
і перезнало сто своїх розпук.
Як дивно, – дивно – ще воно не камінь
і, мов малеча, проситься до рук,
в зневірі – вірить, із печаллю б’ється,
собою носить… Але є лиш ніч,
що самотою дикою снується
і власних не тримається узбічь.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: